вівторок, 27 листопада 2012 р.

Семінар у ДНЗ

На базі Соколівського ДНЗ 21 листопада 2012 р. було проведено районний семінар завідувачів ДНЗ та директорів НВК на тему " Роль української народної пісні та художнього слова у вихованні". Учасники семінару мали змогу подивитись свято української пісні підготовлене старшою групою ДНЗ.
 " Про історію створення дошкільного закладу" розповіла сільський голова Кальянова Н. В.
"Про здобутки та перспективу  дошкільної освіти села Соколова" виступила завідуюча  ДНЗ Марценюк Н. В.
Пєстова В. І.- методист відділу освіти Хмільницької райдержадміністрації інформувала учасників семінару " Про державний стандарт дошкільної освіти та роль ігрової діяльності у підготовці дітей до школи".
Семінар пройшов у теплій та дружній обстановці. Кожен учасник семінару почерпнув для себе корисну інформацію. Ми радо запрошуємо усіх на гостинну в село Соколову.


Семінар пройшов у теплій та дружній обстановці. Кожен учасник семінару почерпнув для себе корисну інформацію. Ми радо запрошуємо усіх на гостинну в село Соколову.

" Дитячий садочок- Сонечко"


Всі ми хочем, щоб садок
Наш дзвінкий і гомінкий
Був найкращий, найчистіший
Заміняв наш рідний дім.
В Соколівській сільській громаді є дитячий садок, який відвідує 32 діток дошкільного віку.Довгий час садочок був закритий. В 2003 році зусиллями колективу ДНЗ під керівництвом Марценюк Н. В. при підтримці сільської громади робота садочка була відновлена. На сьогоднішній день це один із кращих садочків району. Краса приміщення та оздоблення майданчика- результат невтомної праці     та фантазії колективу Соколівського ДНЗ. Недарма в цьому році колектив ДНЗ занесений на районну дошку Пошани.
 

суботу, 24 листопада 2012 р.

" Пам'ять народу неубієнна"

Схилімося в доземному уклоні
пам'яті жертв сталінського терору,
нехай мертві не судять нас, живих,
за нашу черствість душі.
Вічна  їм пам'ять на вічній землі.
              В. Маняк
У 1933 р. був в Україні великий голод. Не було тоді ні війни, ні потопу. А була тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знав, скільки живого люду лягло у могили - старих, молодих і дітей, і ще ненароджених у лонах матерів.Сонце сходило над вихололими за довгу зиму полями, а сідало за обрій кольору крові й не пізнавало землю. Чорне вороння зграями ширяло над рими, заціпенілими в тяжкому смертному сні.
Олесь Гончар у передмові до книги Олександра Міщенка «Безкровна війна» писав: «… то була справді безкровна, нерівна, людоморська війна проти цілого народу, такого працьовитого, мирного й цілком безвинного. Вирішено було голодом виморити його, винищити розбратом, ворожнечею, розруйнувати спільність людську фізично й духовно. Вимирали ж цілі села не будь – як, а за стратегічним диявольським розрахунком, адже треба було підірвати саме коріння нації.» Голодомор приніс не лише страждання і смерть. Він посіяв страх серед людей. Тільки правда про геноцид Українського народу і чиста память про усіх полеглих здатна звільнити нас від мороку  минулого.
 " Великий голод 1932-1933 років в Україні забрав життя від 7 до 10 мільйонів невинних людей..."
 В сільській бібліотеці оформлена книжкова виставка" Пам'ять народу неубієнна..."
В школі проведенний урок-пам'яті" Запали свічку пам'яті", а біля памятного хреста проведено поминальну панахиду.
            Дай Боже, память поколінням.
          Хай поминальні мигають свічки,
          Померлі з голоду- голгофа і святиня
          На всі прийдешні справи і роки!
                            М. Дорош.         
                                    

вівторок, 13 листопада 2012 р.

" Рідна мова чиста, як роса..."


  
                                    Здрастуй

Українська Мово!

 
- Здрастуй, Слово,на межі тисячоліть!

Квітни калиново й барвінково,

Запашна вічнозелена віть!..

 Мова – це одне з чудес світу. Вона являється тим цінним надбанням нашого буття, тією скарбницею важливих знань, що визначає нашу ментальність. У ній сконцентровано всі бажання, надії та сподівання мільйонів людей, що являють собою єдиний народ. Саме вона – наша мова – втілює в собі український характер, нашу пам’ять, історію та душевну міць, наші звичаї і традиції, розум і багатющий досвід поколінь, ніжну красу і силу душі людської. І це так, бо, як сказав Володимир Сосюра: "Мова – це душа народу, а народ без мови не народ”. В сільській бібліотеці оформлена книжкова виставка " Ти наше диво калинове, кохана материнська мово", а  в сільській школі пройшов літературний вечір до дня писемнності і мови "Українська мова- наш скарб"
6 листопада 1997 року було підписано Указ Президента України, у якому говориться: "На підтримку ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливості ролі української мови в консолідації суспільства постановляю: "Установити в Україні День української писемності та мови, який відзначати щорічно 9 листопада в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця”.
Корені українського слова проросли з найдавніших діалектів праслов’янських племен, рясними пагонами розвинулися в часи Давньоруської держави. Древнє слово квітами-перлами розцвітало у найдавніших пам’ятках культури Київської Русі, у полемічних творах, у красному письменстві різних часів.Сьогодні наше свято – це свято української мови та писемності. З часу винайдення писемності фактично почався період документальної історії людства, тому стало можливим не тільки передавати мовну інформацію на відстані, але й закріпити її в часі.Перші спроби письма відносяться приблизно до 35-50 віків до нашої ери. Спочатку це була гілочка пальми – знак миру. Потім – схематичне зображення предмета чи якогось явища. І нарешті – ієрогліфи. Прямим попередником слов’янської мови – є алфавіт, створений великими просвітителями слов’ян – братами Кирилом і Мефодіє
Ми живемо на чудовій, багатій, мальовничій землі – на нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут корінець роду українського, що сягає сивої давнини. І негоже, просто соромно бути поганими нащадками у таких великих і славних батьків.

Як парость виноградної лози,
Плекайте мову.
Пильно й ненастанно
Політь бур’ян.
Чистіша від сльози
Вона хай буде.
Вірно і слухняно
Нехай вона щоразу служить вам,
Хоч і живе своїм живим життям.


...Читайте до болю знайомі рядки,
Вклоняйтеся кожному слову.
Кров’ю кляніться нести у віки
Свою материнськую мову!..