" Це було так не давно, це було так давно!..."

Минають роки за роками  
Щасливі радісні, сумні,
Та рідна школа завжди з вами
Вона у кожного в душі.
У її стінах ви зростали,
Мужніли, пізнавали світ
Тут мудрості скарби шукали
Й були захищені від бід.
Сьогодні кожен все шукає
Чогось в житті... минає час...
Та знаєм: школа вас чекає
Гостинно просить в гості вас.
В цю мить у кожного в серці щемить спогад про юність. У відцвіті сріблястого дощу несе свої надії новий день. Здається, ще вчора у білому цвіті буяла весна, а зараз ви ступили в літо, що котиться в душу, думку, долю.
Кожен з вас має місце в житі, сім'ю. Та в кожного бентежно стукає серце при згадці про шкільні роки, які вже 20 літ пливуть від вас у вічність. З'являється бажання відшукати пристань, пройти шкільним коридором, посидіти за своєю партою, зустрітися в рідному класі.

В Соколівській сільській школі відбулася зустріч випусників 1993 року з випусниками 2013 року.  Через 20 років випусники  знову  відчули себе учнями.
В цей день їм прийшлось складати іспити.
Кожен випусник відповідав на два питання:
1. Як склалась ваша життєва дорога після закінчення школи.
2. Чи пам'ятаєте ви у чому були одягнені на випускний вечір.
Іспити приймала екзаменаційна комісія.
Свято пройшло весело і цікаво.

" Многії літа..."

В Соколівській сільській громаді продовжується традиція вітати ювілярів села.
21 лютого  до ювіляра Ковальчука Романа Михайловича на гостину   завітали:
сільський голова Кальянова Н. В., голова ветеранської організації Войтюк В. С.
Привітали ювіляра з 75-річчям. В рідному колгоспі Роман Михайлович пропрацював 40 років водієм.

У цей святковий світлий день,
Коли настав Ваш ювілей,
Ми щиро Вас вітаємо,
Добра і щастя Вам бажаємо.
Хай обминають Вас тривоги,
Хай Бог дасть щастя на путі,
Хай світла, радісна дорога
Щасливо стелиться в житті !
Тож не старійте і не знайте
В житті ні смутку, ані бід,
У серці молодість плекайте,
Живіть до ста щасливих літ!
Бажаємо світлої радості й сили,
Ласкавої долі, добра і тепла,
Щоб ласку Вам слало небесне світило,
Здоров’ям наповнила рідна земля!

" Співачка досвітніх вогнів"

Ти себе Українкою звала.
І чи краще знайти ім’я
Тій, що радістю в муках сіяла,
Як Вітчизна велика твоя!
Всесвітньо відома поетеса Леся Українка – Лариса Петрівна Косач – народилася 25 лютого 1871 року в місті Новоград-Волинському. Батько Лесі був відомим громадським діячем.
Леся дуже любила читати, малювати, вишивати, співати. Вона разом із своїми братами й сестрами захоЛеся володіла тринадцятьма мовами, а французькою, німецькою, італійською вона могла писати вірші. Тяжка хвороба прикувала її до ліжка. Та вона з надзвичайною мужністю терпіла біль. Важко повірити, що автор мужніх сильних творів – слабосила, хвора дівчинка.плювалась українськими піснями, казками, легендами.
В останні роки свого життя Леся Українка працювала з особливим напруженням. Вона поспішала, вона хотіла встигнути якнайбільше сказати людям. До останньої хвилини не залишала вона своєї єдиної зброї поетичного слова.Життя Лесі Українки – це подвиг митця, один з тих подвигів, які підносять людину в очах сучасників, роблять її нетьмарною зіркою в очах нащадків.
В сільській школі бібліотекар оформила книжкову виставку "Співачка досвітніх вогнів". Всі бажаючі мали змогу ознайомитись з творчістю письменниці.

" Квітни, наша мово!"

Як нема без зірок небозводу,
Як блакиті без сонця нема,
Так і мови нема без народу,
і народу без мови нема.
            В. Забаштанський

Українська мова - це безмежний океан. Вона мелодійна, як пісня солов'їна. Наша мова прекрасна і барвиста, наче дощова веселка. Не можна ходити по рідній землі, не зачаруючись виплеканою народом у віках рідною мовою. Тому, щорічно, 21-го лютого ми відзначаємо Міжнародний день рідної мови. Це свято саме тієї мови, якою ми розмовляємо, пишемо, читаємо.Наша мова сягає своїм корінням у глибоке минуле. Ще в ХV-ХVІІ ст. судове й державне листування велося українською мовою. Українську мову можна почути в Канаді, Великобританії, Мексиці, Німеччині, Аргентині, Венесуелі, Парагваї, Греції, Китаї (близько 40 країнах світу). Історію, географію, літературу та мову України вивчають у 28 коледжах та університетах США.

 Мово! Пресвята Богородице мого народу! З чорнозему, з любистку, м'яти, рясту, євшан-зілля, з роси, з дніпровської води, від зорі й місяця народна.
- Мово! Мудра берегине, що не давала погаснути земному вогнищу роду нашого і тримає народ на небесному олімпі волелюбності, слави і гордого духу.

Мово рідна, слово рідне!
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
А лиш камінь має
Як ту мову можна забути
Котрою учила
Нас всіх ненька говорити,
Ненька наша мила?
От тому плекайте, діти,
Рідненькую мову
І учіться говорити
Своїм рідним словом.
В бібліотеці оформлена виставка книг,журналів, газет " Ти наше диво калинове, кохана материнська мово!". В школі проведено разом з вчителем української мови та літератури Бартащук Г. С. літературний круїз" Квітни наша мово!"

" День Святого Валентина"

 14 лютого, день Святого Валентина — покровителя всіх закоханих. Це хвилююче свято прийшло до нас із Заходу, де щороку його відзначають. Різні перекази, легенди стверджу¬ють, що Святий Валентин — не вигаданий. У Давньому Римі цим іменем був названий один священик. Жив він у III ст. н. е., у роки царювання Клавдія II. Як відомо, цей імператор про¬славився своєю жорстокістю, деспотизмом. Клавдій II заборонив одружуватися воїнам, бо, мовляв, вони тоді не так пильно не¬стимуть службу.  
Кохання – це не лише висока поезія, а й велика відповідальність підставити плече, розділити біль і радість. Кохання – це передусім єднання двох сердець. Закохана людина відкриває у собі дивовижні багатства.Дружба, кохання, любов – одвічні теми поезії, музики, сенс повноцінного людського життя. Тому 14 лютого – за католицькою традицією – День Святого Валентина поступово трансформувався у всьому світі у День закоханих.
Моя душа чекає дива
І вся тривогою щемить.
Десь недалеко мить щаслива,
Мого життя найкраща мить.
Чому ж не спомин, а чекання
Щодня в душі моїй бринить –
Так, ніби мить моя остання
Те диво має об’явить! (Д.Павличко)
В сільській школі пройшов вечір -відпочинку" В День Святого Валентина", були цікаві конкурси. ігри. Сільська бібліотека оформела виставку-перегляд" День Святого Валентина"

" Ти вічний біль, Афганістан"

Ти – вічний біль ,Афганістан,

                       Ти – наш неспокій.

                І не злічить глибоких ран

                В борні жорстокішій

           І не злічить сліз матерів, дружин, дітей –

          Не всі вернулися сини із тих ночей…

           Вже багато літ, як прийшли назад додому,

           Та до цих пір чує душа війни оскому,

         Та до цих пір  ще стогнуть ночі, ниють рани,

          А у снах – «духи» налітають, мов шайтани.

15 лютого відзначають скорботний День пам’яті воїнів - афганців.Сьогодні  дізнаємось про події, героїв цієї страшної війни. Нам дуже хочеться, щоб поезії, пісні, розповіді, спогади,вистраждані в Афганістані і про Афганістан, пройшли крізь ваші юні серця, і ви зрозуміли, що найстрашніше і найбезглуздіше у світі – це війна. Ми повинні пам’ятати тих, хто її пережив, тих, хто недожив, недоспівав, недокохав.

 Що ми знаємо про афганську війну ? Можна розказати про ту страшну неоголошену війну, що розтяглася на довгих 10 років мовою цифр, будь-яка війна у цифрах – це моторошно й страшно.

20 років тому, 15 лютого 1989 року, ступаючи із сином по мосту через Аму-Дар’ю, генерал Громов символізував цим переходом закінчення для радянських військових афганської війни.

Для кожного з більш ніж 600 тисяч тих, хто служив в Афгані, вона була і залишається своєю. У рідні домівки не повернулися 13тисяч 833 юнаки колишнього Радянського Союзу, 312 – пропали безвісти, доля 330– невідома.

Ветерани-афганці!

Скільки горя випало на ваше покоління! Але ви мудрі.

Ви умієте прощати і любити. Для тих, хто побував в Афганістані й зараз пе­ред очима постають жахливі картини боїв, облич­чя товаришів, які загинули, а ночами сняться кош­марні сни.

В Соколівській сільській бібліотеці оформлена виставка періодичних видань, книг на тему " Афганськими дорогами". В школі проведено урок - пам'яті " Ти вічний біль Афганістан", а також відбулася зустріч з воїном- афганцем ЧорнимО.В.Сільський голова Кальянова Н. В. та голова ветеранської організації Войтюк В. С. привітали воїна-афганця Чорного О. В., а також привітання линуло від учнів школи та  колективу художньої самодіяльності сільського клубу під керівництвом Пальонка Ю. А.

 

" Як розмовляють тварини"

14 лютого в сільську бібліотеку прийшли учні 1 класу разом з вчителем Гордійчук К. І.
У них був урок природознавства на тему " За що нам вдячні домашні улюбленці"( тварини).
Сільський бібліотекар провела віртуальний круїз " Як розмовляють тварини", також був перегляд мультфільму " Кошеня на ім'я Гав..." Всі учні взяли книги про домашніх тварин і залишились задоволеними уроком. 

" Шевченкова криниця"

 Соколівську сільську бібліотеку відвідали учні 4 класу разом з вчителем Бронюк Є. І.
Сьогодні у них був урок - читання по творчості Т. Г. Шевченка, читали вірші,дивились книги.
Бібліотекар Якобнюк Г. К. провела з учнями віртуальну подорож " Музеї Т. Г. Шевченка на Україні". Також прослухали пісню" Реве та стогне Дніпр широкий" у виконані хору ім. Верьовкіна через Інтернет.