Семінар у ДНЗ

На базі Соколівського ДНЗ 21 листопада 2012 р. було проведено районний семінар завідувачів ДНЗ та директорів НВК на тему " Роль української народної пісні та художнього слова у вихованні". Учасники семінару мали змогу подивитись свято української пісні підготовлене старшою групою ДНЗ.
 " Про історію створення дошкільного закладу" розповіла сільський голова Кальянова Н. В.
"Про здобутки та перспективу  дошкільної освіти села Соколова" виступила завідуюча  ДНЗ Марценюк Н. В.
Пєстова В. І.- методист відділу освіти Хмільницької райдержадміністрації інформувала учасників семінару " Про державний стандарт дошкільної освіти та роль ігрової діяльності у підготовці дітей до школи".
Семінар пройшов у теплій та дружній обстановці. Кожен учасник семінару почерпнув для себе корисну інформацію. Ми радо запрошуємо усіх на гостинну в село Соколову.

Семінар пройшов у теплій та дружній обстановці. Кожен учасник семінару почерпнув для себе корисну інформацію. Ми радо запрошуємо усіх на гостинну в село Соколову.

" Дитячий садочок- Сонечко"

Всі ми хочем, щоб садок
Наш дзвінкий і гомінкий
Був найкращий, найчистіший
Заміняв наш рідний дім.

В Соколівській сільській громаді є дитячий садок, який відвідує 32 діток дошкільного віку.Довгий час садочок був закритий. В 2003 році зусиллями колективу ДНЗ під керівництвом Марценюк Н. В. при підтримці сільської громади робота садочка була відновлена. На сьогоднішній день це один із кращих садочків району. Краса приміщення та оздоблення майданчика- результат невтомної праці     та фантазії колективу Соколівського ДНЗ. Недарма в цьому році колектив ДНЗ занесений на районну дошку Пошани.

 

" Пам'ять народу неубієнна"

Схилімося в доземному уклоні
пам'яті жертв сталінського терору,
нехай мертві не судять нас, живих,
за нашу черствість душі.
Вічна  їм пам'ять на вічній землі.
              В. Маняк
У 1933 р. був в Україні великий голод. Не було тоді ні війни, ні потопу. А була тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знав, скільки живого люду лягло у могили - старих, молодих і дітей, і ще ненароджених у лонах матерів.Сонце сходило над вихололими за довгу зиму полями, а сідало за обрій кольору крові й не пізнавало землю. Чорне вороння зграями ширяло над рими, заціпенілими в тяжкому смертному сні.
Олесь Гончар у передмові до книги Олександра Міщенка «Безкровна війна» писав: «… то була справді безкровна, нерівна, людоморська війна проти цілого народу, такого працьовитого, мирного й цілком безвинного. Вирішено було голодом виморити його, винищити розбратом, ворожнечею, розруйнувати спільність людську фізично й духовно. Вимирали ж цілі села не будь – як, а за стратегічним диявольським розрахунком, адже треба було підірвати саме коріння нації.» Голодомор приніс не лише страждання і смерть. Він посіяв страх серед людей. Тільки правда про геноцид Українського народу і чиста память про усіх полеглих здатна звільнити нас від мороку  минулого.
 " Великий голод 1932-1933 років в Україні забрав життя від 7 до 10 мільйонів невинних людей..."
 В сільській бібліотеці оформлена книжкова виставка" Пам'ять народу неубієнна..."
В школі проведенний урок-пам'яті" Запали свічку пам'яті", а біля памятного хреста проведено поминальну панахиду.
            Дай Боже, память поколінням.
          Хай поминальні мигають свічки,
          Померлі з голоду- голгофа і святиня
          На всі прийдешні справи і роки!
                            М. Дорош.         

                                    

" Рідна мова чиста, як роса..."

  

                                    Здрастуй

Українська Мово!

 

- Здрастуй, Слово,на межі тисячоліть!

Квітни калиново й барвінково,

Запашна вічнозелена віть!..

 Мова – це одне з чудес світу. Вона являється тим цінним надбанням нашого буття, тією скарбницею важливих знань, що визначає нашу ментальність. У ній сконцентровано всі бажання, надії та сподівання мільйонів людей, що являють собою єдиний народ. Саме вона – наша мова – втілює в собі український характер, нашу пам’ять, історію та душевну міць, наші звичаї і традиції, розум і багатющий досвід поколінь, ніжну красу і силу душі людської. І це так, бо, як сказав Володимир Сосюра: "Мова – це душа народу, а народ без мови не народ”. В сільській бібліотеці оформлена книжкова виставка " Ти наше диво калинове, кохана материнська мово", а  в сільській школі пройшов літературний вечір до дня писемнності і мови "Українська мова- наш скарб"

6 листопада 1997 року було підписано Указ Президента України, у якому говориться: "На підтримку ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливості ролі української мови в консолідації суспільства постановляю: "Установити в Україні День української писемності та мови, який відзначати щорічно 9 листопада в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця”.

Корені українського слова проросли з найдавніших діалектів праслов’янських племен, рясними пагонами розвинулися в часи Давньоруської держави. Древнє слово квітами-перлами розцвітало у найдавніших пам’ятках культури Київської Русі, у полемічних творах, у красному письменстві різних часів.Сьогодні наше свято – це свято української мови та писемності. З часу винайдення писемності фактично почався період документальної історії людства, тому стало можливим не тільки передавати мовну інформацію на відстані, але й закріпити її в часі.Перші спроби письма відносяться приблизно до 35-50 віків до нашої ери. Спочатку це була гілочка пальми – знак миру. Потім – схематичне зображення предмета чи якогось явища. І нарешті – ієрогліфи. Прямим попередником слов’янської мови – є алфавіт, створений великими просвітителями слов’ян – братами Кирилом і Мефодіє

Ми живемо на чудовій, багатій, мальовничій землі – на нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут корінець роду українського, що сягає сивої давнини. І негоже, просто соромно бути поганими нащадками у таких великих і славних батьків.

Як парость виноградної лози,
Плекайте мову.
Пильно й ненастанно
Політь бур’ян.
Чистіша від сльози
Вона хай буде.
Вірно і слухняно
Нехай вона щоразу служить вам,
Хоч і живе своїм живим життям.

...Читайте до болю знайомі рядки,
Вклоняйтеся кожному слову.
Кров’ю кляніться нести у віки
Свою материнськую мову!..

" Козацькому роду -нема переводу"

Улюблена Богом перлина

Для всіх українців одна

Козацька моя Україна

Хлібів золотих сторона

Негодами лютими бита

Віками ти йшла до мети

Тобі в небі зорею світити

І волю і долю знайти

                                                                                                                                                                                   

14 жовтня щорічно відзначається День українського козацтва (згідно Указу Президента України від 7 серпня 1999р.). Козацтву належить особливе місце в історії України та в історичній пам'яті українського народу. Саме козацтво було тією силою, яка активно впливала на історію України XVII – XVIII ст
Свято Покрова Пречистої Богородиці з давніх давен зміцнювало в душах козаків надію на опіку і заступництво Матері Бога Живого.
День Покрова, 14 жовтня, святкується в усіх козацьких громадах світу дуже урочисто, з молебнями про живих, з панахидами про тих, хто відійшов в інший світ, з урочистими загальними зборами козаків.
Така історична традиція приурочується до дива поразки турків під Азовом у 1641 році. Гарнізон Азова в той час налічував 6 тис. Донських і запорозький козаків, а турецько-татарське військо – 227 тис. чоловік. Штурм Азова розпочався 6 червня 1641 року, але втративши близько 100 тис. чоловік, ворог відступив. У вирішальний час довгої героїчної оборони козацькому гарнізону з'явилося небесне видіння "діви чудесної в багряній ризі", яке надихнуло козаків на новий подвиг, і до 1 жовтня 1641 року здійснилось дійсно диво: місто звільнилося від облоги.
 Сьогодні світле та радісне свято – Покрова Пресвятої Богородиці. Від часів Хрещення Київської Русі і до наших днів це свято духовно об’єднувало наш народ, живило його вірою у повсякчасне заступництво Божої Матері за людській рід, за мир і добро на нашій землі.
В цей день у районному будинку культури відбулося свято Козацької пісні, в якому взяли участь всі сільські громади району.Соколівську сільську громаду представили тріо" Мрія" сільського клубу під керівництвом Пальонка Ю. А. На цьому конкурсі тріо зайняло 3 призове місце і отримали цінний подарунок.
Свято пройшло у теплій і дружній обстановці.
В бібліотеці до дня козацтва відкрито перегляд літератури "Шляхами козацької слави". Запрошуємо всіх бажаючих відвідати  бібліотеку.

   

" Славимо вчителя ім'я"

Дорогі вчителі!

Скільки сонячних літ

Ви вели нас до храму науки!

Дорогі вчителі,

Шлем земний вам уклін

І цілуєм святі ваші руки!

У таку прекрасну пору року приходить до нас освітянське свято. Це час, коли шелестить падолистом осінь і снує в лузі мереживо бабиного літа, а червонії жоржини пломеніють над землею, немов дарують весь свій жар любові нашим учителям.
 Дорогi вчителi! До Вас сьогоднi слова щирої шани, сердечної вдячностi. Ваша праця мудра i благородна. Розум, серце, душу, здоров'я впродовж усiх рокiв ви вiддаєте своїм вихованцям. Як мама, проводжаючи дiтей в дорогу, вiддає з рушником частинку свого серця, щоб зiгрiвало воно на життєвих перехрестях, так i ви передаєте з частинкою серця знання. Мабуть, велике воно, учительське серце, раз на стiльки вистачає його...Учитель – цілитель людських душ. Жорстокість, байдужість, егоїзм, неосвіченість, бездуховність – усе це хвороби з якими бореться вчитель своєю добротою, мудрістю і любов’ю до дітей. Завдяки вам, вчителі, світ повниться добром і красою. Ви даруєте нам мету, прагнення знань, відчуття прекрасного. Отже, як чудово, що на світі є ви, освітяни!
У народі кажуть, що письменник живе у своїх книжках, митець – у своїх творах, а вчитель – у думках і справах учнів.
Вклонiться, люди, вчителю своєму,
Володаревi слова i пера,
Крiзь бiль i радiсть, роздуми i втому
любов його безсмертна проросла.
Хай творчий вогонь в вашiм серцi не згасне,
Хай сили невичерпнi вашi цвiтуть,
Гордiться по праву за свiтлий, прекрасний,
Великий, почесний учительський труд.
Хочемо привітати всіх вчителів.
Нехай ця осінь золота,
Вам подарує вік щасливий,
Щоб не згасали: доброта,
Здоров'я, радощі і сила.
Щоб Ваш важкий почесний труд
Був плідний, як багата осінь.
І кожен день, що йде новий
Хай тільки щастя Вам приносить.

 

     

       

" 1вересня- перший день осені"

Хай буде всім нам день оцей, як свято,

Хай буде щастя в серці у батьків,

Хай дзвонить дзвоник радісний, завзятий,

Хай буде радість, вищою від слів.

Сьогодні 1 вересня — перший день осені. Всі квіти вклоняються у цей день школам, що відкривають свої двері учням. В цей  сонячний день  громада  села Соколова святкувала  - день знань.
1 вересня — це ніжна, лагідна, турботлива пісня батьківських сердець. Діти, та й ми, дорослі, переступаємо поріг дитинства, зазираємо у юність, торкаємося зрілості.
Сьогодні дійсно свято — свято зустрічі зі школою, своїми вчителями та однокласниками.Але є учні, для яких день не просто свято, а свято величне. Звичайно,  маємо на увазі тих, хто переступив поріг нашої школи вперше це- першокласники.

Ви йдете на зустріч сонцю й мріям,
Вас чекають казки всі дива.
Наші сонечка, ви запорука всім надіям,
Хай же буде вам дорога ця легка.

Ці 90 літніх днів...

Їх надто мало нам, щоб відпочити,

їх мало, щоб устигнути, поспіти,

Щось розпочати, щось ще доробити,

Та їх багато, щоб усе забути.

Задачі, вправи — скільки в них мороки!

І за канікули всі ледве чи згадають,

Що є таке поняття, як уроки.

Тож першим нам про школу нагадає,

Дасть пильні й справедливі установи,

Урок наш перший дасть і привітає... директор школи Дручинський М. І., побажав для учнів гарних знань, здоров'я і успіхів у навчанні.