"Пам'ять голоду,пам'ять серця"

Душа не має минулого часу, віку — вона завжди була є й буде, молода і безсмертна.

Пролиті сльози за безвинно померлих — то найкоштовніший скарб, ними очищуються наші душі, наше серце.
Укра­їна. Благодатна земля. Родючі чор­ноземи (складають 25 % усіх сві­тових чорноземів). Щедра приро­да і давня хліборобська традиція. На початку XX ст. Україну вва­жали житницею Європи. Близько 90 % експорту пшениці з Росій­ської імперії припадало на Украї­ну. На багатих чорноземах України вмирали. Голод в 1932—1933 рр. не був спричинений неврожаєм чи засухою. Хліб в Україні був. Радян­ський уряд масово продає збіжжя за кордон. В Україні на повну по­тужність працюють спиртозаводи, які переробляють дорогоцінний хліб на горілку. Вона теж йде на експорт. Мало знайдеться не тіль­ки в історії України, а й в історії світу таких жахливих трагедій, як голодомор 1932—1933 рр.Голод — це не тільки смерть, а й духовна руїна, знищення здо­рової народної моралі, втрата ідеа­лів, занепад культури, рідної мови, традицій. Сталінський режим ви­рішив голодом поставити україн­ський народ на коліна.Аналоги таких подій в історії знайти складно, адже методом масового знищення людей було обрано голод.
В сільській бібліотеці оформлена книжкова виставка"1933:Правда про голод", біля памятного знаку пройшла панахида по загиблих.В сільській школі пройшла година пам'яті"Пам'ять голоду,пам'ять серця"

Зга­даймо в наших молитвах усіх тих, хто страждав і помер під час ве­ликого голодомору. В ці дні по всій Україні люди запалять свічки, щоб пом'янути тих, хто загинув від голодної смерті. Хай пам'ять про всіх невинно убієнних згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі.

Вічна пам'ять замореним голодом!