" Пам'ять народу неубієнна"

Схилімося в доземному уклоні
пам'яті жертв сталінського терору,
нехай мертві не судять нас, живих,
за нашу черствість душі.
Вічна  їм пам'ять на вічній землі.
              В. Маняк
У 1933 р. був в Україні великий голод. Не було тоді ні війни, ні потопу. А була тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знав, скільки живого люду лягло у могили - старих, молодих і дітей, і ще ненароджених у лонах матерів.Сонце сходило над вихололими за довгу зиму полями, а сідало за обрій кольору крові й не пізнавало землю. Чорне вороння зграями ширяло над рими, заціпенілими в тяжкому смертному сні.
Олесь Гончар у передмові до книги Олександра Міщенка «Безкровна війна» писав: «… то була справді безкровна, нерівна, людоморська війна проти цілого народу, такого працьовитого, мирного й цілком безвинного. Вирішено було голодом виморити його, винищити розбратом, ворожнечею, розруйнувати спільність людську фізично й духовно. Вимирали ж цілі села не будь – як, а за стратегічним диявольським розрахунком, адже треба було підірвати саме коріння нації.» Голодомор приніс не лише страждання і смерть. Він посіяв страх серед людей. Тільки правда про геноцид Українського народу і чиста память про усіх полеглих здатна звільнити нас від мороку  минулого.
 " Великий голод 1932-1933 років в Україні забрав життя від 7 до 10 мільйонів невинних людей..."
 В сільській бібліотеці оформлена книжкова виставка" Пам'ять народу неубієнна..."
В школі проведенний урок-пам'яті" Запали свічку пам'яті", а біля памятного хреста проведено поминальну панахиду.
            Дай Боже, память поколінням.
          Хай поминальні мигають свічки,
          Померлі з голоду- голгофа і святиня
          На всі прийдешні справи і роки!
                            М. Дорош.