Ми свято шануємо пам'ять усіх,
Хто власним життям нашу юність зберіг,
Хто впав за свободу у грізну годину,
За землю священну, за Україну!
8 Травня - день пам'яті і скорботи. Вклонімося усім полеглим, схилимо голови в журбі й задумі. Покладімо квіти до могил, в молитві пом'янімо всіх, хто не повернувся з тієї проклятої для всього світу війни.
В цей день до нашого села приїхала родина Бабушко - Ігнатюк, яка більше 70 років шукала свого батька, дідуся Бабушка Якова Євдокимовича 1898р.н.,який загинув 10 березня 1944р. за визволення с. Соколова Хмільницького району Вінницької області.
Сімдесят років невідомості, сімдесят років пошуків...,але не всім рідним пощастило дізнатись про найріднішу людину. З дванадцяти дітей Якова Бабушка вижило тільки 5 донечок, а решта стали жертвами страшного голодомору, війни...
Восьме травня 2018 року...Схилили у задумі віти берізки, біля обеліска, що височить у центрі села Соколова.Стоїть у зажурі Галина Яківна, вісімдесятирічна донька рядового Бабушка,
і дві онучечки Інна та Людмила, низько схилили голівки біля гранітної стіни на якій викарбувано прізвище та ім'я їхнього дідуся. Тремтячими руками Галина Яківна обнімає граніт і цілує викарбувані літери. Це перша зустріч із батьком після довгої розлуки, яка пролягла у вічність, але герої не вмирають, вони зоріють вічно.
Хто власним життям нашу юність зберіг,
Хто впав за свободу у грізну годину,
За землю священну, за Україну!
8 Травня - день пам'яті і скорботи. Вклонімося усім полеглим, схилимо голови в журбі й задумі. Покладімо квіти до могил, в молитві пом'янімо всіх, хто не повернувся з тієї проклятої для всього світу війни.
В цей день до нашого села приїхала родина Бабушко - Ігнатюк, яка більше 70 років шукала свого батька, дідуся Бабушка Якова Євдокимовича 1898р.н.,який загинув 10 березня 1944р. за визволення с. Соколова Хмільницького району Вінницької області.
Сімдесят років невідомості, сімдесят років пошуків...,але не всім рідним пощастило дізнатись про найріднішу людину. З дванадцяти дітей Якова Бабушка вижило тільки 5 донечок, а решта стали жертвами страшного голодомору, війни...
Восьме травня 2018 року...Схилили у задумі віти берізки, біля обеліска, що височить у центрі села Соколова.Стоїть у зажурі Галина Яківна, вісімдесятирічна донька рядового Бабушка,
і дві онучечки Інна та Людмила, низько схилили голівки біля гранітної стіни на якій викарбувано прізвище та ім'я їхнього дідуся. Тремтячими руками Галина Яківна обнімає граніт і цілує викарбувані літери. Це перша зустріч із батьком після довгої розлуки, яка пролягла у вічність, але герої не вмирають, вони зоріють вічно.
Немає коментарів:
Дописати коментар